25 кадр? Міф чи реальність?!

25 кадр

Джеймс Вайкері у 1957 році провів в Нью-Джерсі серію експериментів. Під час демонстрації кінофільму за допомогою додаткового проектора в моменти зміни кадру додатково проектувалися кадри реклами. У кіно кадри змінюються 24 рази в секунду, тому такий спосіб <додаткової> проекції отримав назву 25-го кадру.  Заборонений плід солодкий і привабливий, тому винахід стали вдосконалити і експортувати.

Існує технічна можливість замінити один або кілька кадрів в переданому екрані телевізора. У той же час законодавство багатьох держав забороняє рекламні трюки, які можуть надавати на споживача неусвідомлюване їм вплив …

 

 

Метод 25 кадру – без 25 кадру.

Зараз багато хто чув про метод 25-го кадру. У мене є СD з цим горезвісним курсом, і нічого, крім відрази, він не викликає. А методика працює. І одночасно викликає огиду. Поясню по порядку.

Що мені не подобається в методі 25-кадру? По-перше, не видно цього 25 кадру. По-друге, слова з’являються якісь ворожі – чого мені їх запам’ятовувати, якщо я їх вперше зустрічаю та ще без контексту? Поміняти слова на свої мені в програмі не дуже вдалося.

Що не подобається в самому древньому лістозакривательно-Стовпчикові методі? Те, що занадто жорстка структура перед очима, зникає новизна слова. Знаєш, що буде далі і неявно запам’ятовуєш вже не слова, а послідовність. І виходить, дивишся на послідовність, дивитися на яку якраз зовсім і не потрібно. Хоч картки вирізай.

Вирізати 1000, 2000, 3000 карток? А як з ними впоратися? Напружує така аплікаційна робота. Не самий несосредоточенность знайомий дійшов аж, страшно сказати, до 200 карток і завмер в очікуванні. Значить, думаю я – “не наш метод”.

Отже, завдання – зробити картки, але їх не вирізати, і не зберігати коробки з папером. І швидко, нікого не напружуючи своїм бажанням. Використовувати перевага карток, не роблячи самі картки.

Вихід тривіальний – пишеться вкрай невелика програмка, яка кількома методами вилучає слова з файлу – слово-переклад, переклад-слово, тест – вибрати відповідь із запропонованих варіантів, нарощування списку і т.д.

Як все відбувається? Попередньо, читаючи книгу, я виписую фрази або їх доповнюю з тлумачного словника. Дуже важливо відразу ж шукати переклад. Якщо це робити “з відкладеним записом”, стомлює неймовірно велика кількість неприродною роботи з уже “несвіжими” словами. Виписую по 30-60 фраз зі словами, потім вже тільки слова підкреслюю червоним і вбиваю в файл. Напружує, але щоб себе якось розважити, попутно дивлюся нові контексти в 6-му Лингво – зручна штука, що сприяє повторенню слів “майже даром”.

Тепер починається найголовніша атака. Запускаю програму і стежу за рухається на екрані списком. Дуже просто: натискання клавіші – переклад. Клавіша – переклад. З’являється той елемент новизни, якого немає в звичайному паперовому стовпчику – зникає задана послідовність слів (в цьому до речі, плюс карток), стежити за нею вже немає нікаго сенсу, тобто можна підглядати, але швидко це бажання втрачається і концентруєшся вже тільки на слові. Ще плюс в тому, що буквально за 10 хвилин можна наповторяться слів і одночасно не втомитися від приїлася (як в стовпчику) інформації. Плюс навіть не в мінімізації часу на повторення, а в тому, що банальний список не «висить над душею” і кожен раз вискакує що-небудь новеньке. Мені дуже допомогло, колегам дало “суттєвим полегшенням”.

Правда є і недоліки. При випробуванні не слів, а фраз процес стає надзвичайно легким і переходить в стадію банальності, так і не пройшовши стадію новизни. Довелося відмовитися. Тобто фраза все одно виписується на лист, але в файлі – тільки слово-переклад.

Так було пройдено ~ 3000 англійських слів, повторював я блоки по 30-60 слів хвилин по 5-10, разів зо два на день. Ефективність не гігантська, але інтенсивність – відмінна, яку можна нарощувати скільки хочеш, через постійну “новизни” слів і концентрації саме на словах, а не на послідовності. Але діалектично звідси стався і недолік.

Поступово темп словозапомінанія щодо вирівнявся, але ж постійно хочеться більшого, і тоді виявилося наступне. З одночасним зростанням здатності до концентрації, навіть безвідносно слів, стала з’явилася дикий головний біль при спробах “піти на рекорд”. Дивно, можу вчити далі, навіть з такою головою, але ясно що краще відпочити, поки не пізно (а відпочивати треба день-два). Пару раз я потрапляв в таку пастку. Через деякий час певна боязнь перенапружити (я тепер чітко уявляю, що буде з людьми, яким насильно впихати методику 25-го кадру), спрага нового і лінь (природно, як двигун прогресу;) привели мене до нової методики.

25 кадр

 

Навіщо потрібен 25-й кадр?

 

Коли ми дивимося старі фільми, на екрані добре помітні мелькання і неприродність рухів, відсутність плавності і неподільності. Це відбувається тому, що старе кіно, зняте зі швидкістю 18 кадрів в секунду, не враховувало міру інерції зору.

ТІЛЬКИ коли фотоскорость збільшили до 24 кадрів в секунду, рух стало сприйматися адекватно. В цьому випадку кадри змінюють один одного в такому темпі, що якщо один кадр в секунду вирізати і зробити порожнім, то людина цього не помітить. Були проведені експерименти, при яких в переглядається кінострічку кожним 25-м кадром вкраплюються якийсь інший фільм. Глядачі зовсім не помічали цього і не віддавали собі звіту в тому, що стрічка має якісь особливості. Ці ж експерименти показали, що інформація про другий, вставлений, фільмі не усвідомлюється, але тим не менше вона накопичується в підсвідомості і може проявитися в зміні поведінки людей. Так, якщо сюжет додаткового фільму містив рекламу морозива на тлі спекотної пустелі, то було відзначено різке підвищення числа купили морозиво серед переглянули комбіновану кінострічку.

Фільми зі вставкою 25-го кадру показувалися на протязі всього літа 1957 г. На тих сеансах, де включався другий проектор Вайкері, продаж кока-коли в буфеті кінотеатру збільшився на 1/6, а продаж попкорна – на 1/2. Ці цифри свідчили про приголомшливу ефективності <сублімальной> реклами.

Джеймс Вайкері запатентував своє відкриття і організував кампанію по використанню в кіно- і телевізійних фільмах <сублімальной> реклами.

Хоча сам Вайкері говорив, що подібна реклама може лише <підкріплювати> рішення покупця про покупку того чи іншого товару, а не створювати попит, навколо його відкриття розгорнулася бурхлива дискусія. Дійсно, якщо результати експерименту достовірні, то Джеймс Вайкері відкрив жахливий механізм маніпулювання свідомістю людей. Застосовувана не тільки в комерційних, а й в політичних цілях <сублімальная> реклама в певних умовах могла б самим безпосереднім чином впливати на психіку і поведінку людей.

Хоча іноді такий вплив і йде на користь – в США в 1982 році в великих супермаркетах впровадили касети з майже біблійним закликом «Не кради!». Ефект був досить відчутний – число крадіжок в магазинах скоротилося ледь не наполовину.

Цікаво, що в Америці візуальна підсвідома реклама вже заборонена, як порушення прав людини.

 

І на користь, і на шкоду

В ЯПОНІЇ ситуація інша. Ніяких обмежень по відношенню до впливу на людину способом <25-го кадру> немає. Новим товаром дуже активно зацікавилися бізнесмени і молодь – обсяги продажів касет ростуть швидкими темпами. На відміну від <вузькоспеціалізованих> американських зразків японська версія значно різноманітніші: нечутний голос переконує людини кинути курити, дотримуватися дієти, спокійно спати, швидко читати, засвоювати іноземні мови, долати стреси і навіть відчувати ніжні почуття. Примітно, що на новий товар звернули серйозну увагу менеджери корпорацій і фірм, бачачи в ньому один із засобів підвищення продуктивності праці службовців.

У Росії офіційно використання <ефекту 25-го кадру> в рекламних цілях на телебаченні і в кіно не відповідати законам, правда, досить регулярно розгораються скандали в регіональних телекомпаніях, спійманих на використанні цього сильнодіючого прийому.

Інша справа, коли ефектом користуються для лікування. Є методики, засновані на відеотерапевтіческом методі боротьби з алкоголізмом і наркоманією. Суть ось у чому: за допомогою голковколювання або електропунктури виробляється вплив на точки тіла пацієнта, які сприяють підвищенню сугестивності. Потім слід сеанс гіпнозу, а потім – невеликий кіносеанс: в супроводі легкої музики пацієнти переглядають відеофільм, що складається з набору декількох цифр.

Кожен хворий сам призначає собі період, протягом якого він має намір уникати прийняття спиртного – від місяця до п’яти років, і дивиться фільм з тієї цифрою на 25-му кадрі, яку він сам собі призначив. Ця цифра закріплюється в його підсвідомості і контролює поведінку. Весь сеанс триває близько 40 хвилин, і майже весь цей час йде на підготовку до сприйняття фільму, який триває півтори хвилини.

Фахівці Московської медичної академії ім. І. М. Сеченова також експериментально розробили методики з використанням <ефекту 25-го кадру », що дозволяють впливати на сприйняття людини на підсвідомому рівні для лікування функціональних розладів, зняття нервової напруги, а також для використання в навчальних цілях.

Так що від <ефекту 25-го кадру> буває реальний зиск. Ось тільки як домогтися, щоб його використання завжди знаходилося в руках людей, які бажають нам добра?

Відео:

 

Архів: